AVOID: ефективність оксигенотерапії при гострому інфаркті міокарда.

За результатами дослідження AVOID, яке було представлено на науковій сесії Американської асоціації серця 2014 року, оксигенотерапія, проведена пацієнтам з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST,може бути вкрай шкідливою.

Асоціюється з посиленням пошкодження міокарда та підвищенням частоти розвитку серцевих аритмій у пацієнтів з “нормальною” сатурацією. Так званих, нормоксичних осіб.

Метою дослідження була оцінка впливу допоміжної оксигенотерапії у пацієнтів з ГІМ з елевацією ST та нормальною сатурацією на розміри інфаркту міокарда. Спочатку в дослідженні взяли участь 638 пацієнтів. Після рандомізації на групу тих, кому проведено оксигенотерапію (N = 218) і контрольну групу (п = 223) діагноз ГІМ був поставлений 441 пац. Критеріями виключення виступали показник сатурації кисню менше 94% за даними пульсоксиметрії, факт призначення оксигенотерапії до рандомізації, порушення свідомості і відсутність підтвердження діагнозу ГІМ з елевацією ST.

Первинна та вторинна кінцеві точки:поширеність інфаркту міокарда за рівнями серцевих ферментів, розрішення елевації сегмента ST і виживання на момент виписки зі стаціонару.

Результати: Визначали середній рівень креатинкінази в двох групах. Показники 1,948 проти 1,543 p=0.01; рівень тропоніну 57,4 проти 48 р=0,018 в групах з використанням оксигенотерапії та без неї відповідно. Рецидив ІМ під час госпіталізації 5,5% проти 0,9% відповідно р менше 0,001 Пацієнтам обох груп проводили первинне перкутанне коронарне втручання слідом за визначенням рівня серцевих ферментів з метою визначення поширеності ураження серцевого м’яза. Через 6 місяців пацієнтам проводилася магнітно-резонансна томографія серця, а також проводилося спостереження з приводу рецидиву гострого коронарного сидрому, порушень ритму серця і ознак подальшого ураження серцевого м’яза.

Висновки:

тож, виявилося, що у пацієнтів, яким проводилася оксигенотерапія, частіше відзначалися повторні інфаркти міокарда та порушення ритму серця на фоні підвищених рівнів тропонінів. Також виявилося, що у даних пацієнтів відзначалося більш виражене пошкодження міокарда за даними МРТ. Незважаючи на те, що оксигенотерапія звично застосовувалася у пацієнтів з підозрою на інфаркт міокарда практично протягом століття, автори зробили висновок, що оксигенотерапія може не мати користі там, де вона “не потрібна”. Найймовірніше це пов’язують зі згубною дією вільних радикалів. Можливо, ці дані змусять переглянути рекомендації щодо оксигенотерапії при STEMI.

Джерело…

Share