Архів розділу: 2003

Європейські рекомендації з профілактики серцево-судинних захворювань.

Третя об’єднана робоча група Європейського товариства кардіологів з профілактики серцево-судинних захворювань в клінічній практиці.

Метою розроблених рекомендацій є зниження розвитку вперше виниклих чи повторних клінічних подій, таких як ішемічна хвороба серця, ішемічний інсульт і хвороби периферичних артерій. Основна задача – профілактика інвалідності і ранньої смерті. Саме тому велика увага приділяється зміні способу життя, впливу основних факторів ризику і використанню медикаментозних препаратів у профілактиці серцево-судинних захворювань. Ці рекомендації спеціально призначені для підтримки розвитку Національної програми з профілактики серцево-судинних захворювань. Рекомендації слід розглядати як основу, яку можна доповнити, враховуючи різноманітні політичні, економічні, соціальні і медичні аспекти.

Робоча група з серцевої недостатності Українського наукового товариства кардіологів. Класифікація хронічної серцевої недостатності. Рекомендації з лікування хронічної серцевої недостатності.

загальні заходи, медикаментозне лікування хронічної серцевої недостатності із систолічною дисфункцією лівого шлуночка, діуретики (салуретики), інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, бетаадреноблокатори, дигоксин, препарати, показані окремим категоріям хворих, хірургічне лікування хронічної серцевої недостатності, лікування хворих із хронічною серцевою недостатністю та збереженою систолічною функцією лівого шлуночка, диспансеризація хворих із хронічною серцевою недостатністю.

Рекомендації Європейського товариства з гіпертензії та Європейського кардіологічного товариства з лікування артеріальної гіпертензії.

Метою підготовки цього документа Комітетом, створеним Європейським товариством з гіпертензії та Європейським кардіологічним товариством, було забезпечити всіх, хто займається лікуванням артеріальної гіпертензії, найкращою і найбільш збалансованою інформацією. Комітет усвідомлює, що легше підготувати рекомендації з лікування певного медичного стану загалом, ніж займатися окремими пацієнтами з цими станами, які вимагають медичних порад та втручання. Розуміючи це, Комітет спробував уникнути жорстких правил, які б обмежували перспективи ведення окремих пацієнтів, різних за особистими, медичними та соціальними характеристиками.

Рекомендації Українського наукового товариства кардіологів. Раптова серцева смерть: фактори ризику та профілактика.

Незважаючи на безумовні досягнення у лiкуваннi серцевих захворювань, розробку нових i досконалих технологій діагностики та лікування, проблема раптової серцевої смерті (РСС) навіть у розвинених країнах дотепер залишається невирішеною. Близько 13 % випадків смерті від усіх причин виникають раптово, а 88 % з них зумовлені РСС. У розвинених країнах щороку раптово та несподівано помирає 1 з кожної 1000 дорослих осіб. Лише у США кожної хвилини раптово помирає одна людина, причому найчастіше безпосереднім механізмом смерті є фібриляція шлуночків (ФШ). І хоча виникнення РСС не завжди пов`язане з наявністю стійкого аритмогенного субстрату, основним маркером при стратифікації ризику РСС та потенційною мішенню для терапевтичних втручань передусім є шлуночкові порушення ритму (ШПР) серця. Принципи ведення пацієнтів з ШПР були істотно вдосконалені протягом 90-их років, передусім – на основі їх прогностичної класифікації та в результаті проведення багатоцентрових досліджень з їх лікування. Втім, через відсутність єдиної клінічної термінології, широкий спектр захворювань, які можуть призвести до РСС, а отже, і велику кількість підходів до її профілактики, узгоджених рекомендацій з оцінки ризику та профілактики РСС до останнього часу не було. У вересні 2001 року такий документ був уперше оприлюднений на Конгресі кардіологів у Стокгольмі робочою групою Європейського товариства кардіологів (ЄТК). У січні 2003 року вийшли доповнення до цих рекомендацій.

Рекомендації робочої групи з порушень серцевого ритму Українського наукового товариства кардіологів щодо принципів ведення хворих з фібриляцією та тріпотінням передсердь.

У рекомендаціях розглянуті основні принципи лікування хворих на фібриляцію та тріпотіння передсердь. Наведені матеріали мають суто практичне клінічне значення і можуть використовуватися медичними фахівцями різних профілів. Фібриляція передсердь (ФП) – надшлуночкова тахіаритмія, яка характеризується некоординованою активністю передсердь з погіршанням їх механічної функції. Поширеність ФП у загальній популяції є найбільшою серед тахіаритмій і становить 0,4 %; вона збільшується у міру старіння популяції: 0,1 % у віці до 50 років і 9 % після 80 років. Частота госпіталізацій з приводу ФП становить не менше 40 % від усієї кількості госпіталізацій з приводу порушень ритму серця. Аритмічні симптоми, що значно погіршують якість життя пацієнтів, є основним приводом звертання за медичною допомогою. Доведено, що ФП в 2 рази підвищує ризик смерті від усіх причин та в 2,4 рази – ризик смерті від серцевих причин. З огляду на те, що пароксизмальна і постійна ФП погіршують прогноз виживання та якість життя хворих, доцільність лікування ФП безперечна.