Архів розділу: 2004

Серцево-судинні захворювання. Класифікація, схеми діагностики та лікування.

За редакцією проф. В.М. Коваленка та проф. М.І. Лутая.

Розглянуто класифікацію та номенклатуру основних серцево-судинних захворювань, що відповідають Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду, що набула чинності для статистичного кодування в Україні з 1999 року. Класифікація деяких нозологічних форм серцево-судинних захворювань розроблялася відповідними робочими групами Українського товариства кардіологів та обговорювалася на об`єднаному пленумі кардіологів, ревмвтологів і кардіохірургів (6-8 жовтня, 1999, Київ). VI Національний конгрес кардіологів України (18-21 вересня, 2000, Київ) затвердив її.

Рекомендовані схеми діагностики включають обов`язкові і додаткові лабораторні та інструментальні методи обстеження пацієнтів із сердцево-судинними захворюваннями. У представлених схемах лікування враховані основні принципи медикаментозного лікування, критерії його ефективності, тактика ведення пацієнтів із хворобами системи кровообігу. Призначено для використання у клінічній практиці, розраховано для лікарів різного медичного профілю.

Рекомендації Української Асоціації Кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії.

Третє видання до друку підготувала робоча група з артеріальної гіпертензії Української асоціації кардіологів: Свіщенко Є.П., Багрій А.Є., Єна Л.М., Коваленко В.М., Коваль С.М., І.М.Мелліна, Полівода С.М., Сіренко Ю.М., Смірнова І.П.

Посібник до Національної програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії.

Європейські методичні рекомендації з профілактики серцево-судинних захворювань.

Третя об’єднана доповідь європейських і міжнародних товариств з профілактики серцево-судинних захворювань в клінічній практиці (складений представниками восьми товариств і експертами).

В рекомендаціях представлена інформація про проблеми профілактики серцево-судинних захворювань (ССЗ) з метою допомоги практичним лікарям в оцінці позитивних і негативних сторін специфічної діагностики та терапії. За останні роки різними європейськими і міжнародними організаціями (Європейським товариством кардіологів, Американською асоціацією серця, Американським коледжем кардіологів та іншими товариствами) представлено велику кількість рекомендацій. Така різноманітність думок поставила під сумнів повноваження і законність методичних рекомендацій, які були розроблені Європейським товариством кардіологів і могли би забезпечити гарантоване прийняття рішення. Це виявилось однією з причин, завдяки якій Європейське товариство кардіологів спільно з іншими організаціями розробило нову редакцію методичних рекомендацій. Європейський Комітет з методичних рекомендацій контролює і координує підготовку нових видань, розробленими цільовими групами і групами експертів.

Рекомендації робочої групи з інфекційного ендокардиту Європейського товариства кардіологів з профілактики, діагностики та лікування інфекційного ендокардиту.

Інфекційний ендокардит (ІЕ), якщо його не лікувати, є фатальним захворюванням. Досягнення в діагностиці (передусім завдяки ехокардіографії) і лікуванні (хірургічне втручання під час активного ІЕ) протягом останніх десятиліть дещо покращили прогноз хворих з ІЕ. Причиною високої смертності хворих з ІЕ є пізнє встановлення діагнозу або несвоєчасне терапевтичне втручання. З огляду на це, дуже важливо, щоб а) можливість виникнення ІЕ розглядали на ранніх етапах обстеження у кожного пацієнта з лихоманкою чи септицемією і серцевими шумами; б) ехокардіографію здійснювали без затримки у кожного пацієнта з підозрою на ІЕ; в) була забезпечена співпраця кардіологів, мікробіологів і кардіохірургів при підозрі на ІЕ або при встановленні діагнозу.

Рекомендації Робочої группи Європейського товариства кардіологів з діагностики та лікування захворювань перикарда.

Спектр захворювань перикарда включає вроджені дефекти, перикардит (сухий, випітний, випітний констриктивний і констриктивний), новоутворення і кісти. В цих рекомендаціях представлені етіологія та класифікація захворювань перикарда, перикардіальні синдроми (вроджені дефекти перикарда, гострий, хронічний, констриктивний і зворотний перикардити, випіт у перикард і тампонада серця, перикардіальні кісти), особливі форми перикардиту (вірусний, бактеріальний, туберкульозний, перикардит при нирковій недостатності, аутореактивний перикардит і ураження перикарда при системних аутоімунних захворюваннях, синдром посттравматичного серця, постінфарктний перикардит, травматичний випіт у перикард і гемоперикард при розшаруванні аорти, неопластичний перикардит) і рідкісні форми захворювання перикарда (грибковий, радіаційний, медикаментозний і токсичний перикардити, хілоперикард, випіт у перикард при хворобах щитовидної залози, при вагітності).