Архів розділу: 2007

Наукова настанова AHA/ACC/ESC щодо значення ендоміокардіальної біопсії у веденні серцево-судинних захворювань.

Значення ендоміокардіальної біопсії (ЕМБ) в діагностиці та лікуванні серцево-судинних захворювань у дорослих і дітей залишається дискусійним, а також широко відрізняється практика серед кардіо-васкулярних центрів. Існує потреба в ЕМБ тому, що специфічні хвороби міокарда, яких об’єднує один прогноз і лікування, рідко діагностуються неінвазивними методами дослідження. Для не спеціалістів існує особлива потреба у знайденні інформованого клінічного рішення щодо ЕМБ із співставленням ризику та цінності процедури, так як у відповідній опублікованій літературі, як правило, описуються специфічні хвороби серця, які діагностовані тільки після ЕМБ. Для вирішення цієї проблеми була скликана багатопрофільна група експертів з кардіоміопатій та серцево-судинної патології Американською асоціацією серця (AHA), Американською колегією кардіологів (ACC) і Європейським товариством кардіологів (ESC). Робоча група ідентифікувала 14 сценаріїв, в кожному з яких оцінюється і порівнюється діагностична, прогностична і терапевтична цінність ЕМБ з ризиком процедури.

Текст (англійською): http://www.escardio.org/guidelines-surveys/esc-guidelines/GuidelinesDocuments/guidelines-endomyocardial-biopsy-FT.pdf

Рекомендації Європейського товариства кардіологів щодо основних положень рекомендацій з діагностики та лікування клапанної хвороби серця (набутих вад серця).

Рекомендації присвячені клапанним вадам серця у дорослих і підлітків і не розповсюджуються на вади серця внаслідок ендокардиту та на вроджені вади серця у дорослих, так як Європейським товариством кардіологів вже розроблені відповідні рекомендації з лікування цих хвороб. Ехокардіографія є основним методом як для підтвердження діагнозу клапанної хвороби серця (КХС), так і для оцінки її важкості та прогнозу. При оцінці важкості КХС необхідно перевіряти послідовність між різними ехокардіографічними вимірами, також як і з анатомією, і механізмами КХС. Також необхідно перевіряти послідовність з клінічною оцінкою.

Текст англійською.

Матеріали рекомендацій з діагностики та лікування цукрового діабету, переддіабету і серцево-судинних захворювань, розроблені Європейським кардіологічним товариством (ESC) і Європейською асоціацією з вивчення цукрового діабету (EASD).

В січні 2007 року увазі кардіологів на інтернет-сайті Європейського кардіологічного товариства були представлені нові рекомендації з діагностики та лікування цукрового діабету (ЦД), переддіабету і серцево-судинних захворювань (ССЗ). ЦД і ССЗ розглядаються як дві сторони однієї медалі: по-перше – ЦД розцінюється як стан, що сприяє розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС); по-друге – у багатьох пацієнтів з ІХС відмічають ЦД чи переддіабетичний стан. Метою цих рекомендацій є покращення лікувально-профілактичної допомоги пацієнтам з вираженим ЦД і хворим із порушеною толерантністю до глюкози з високим ризиком розвитку ЦД, а також підвищення ефективності терапії ССЗ в описаній популяції.

Рекомендації ESC щодо профілактики серцево-судинних захворювань.

Рекомендації Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology, ESC) з профілактики серцево-судинних захворювань замінили відповідні рекомендації 2003 року і розглядаються як одні з базисних програм із розвитку превентивної кардіології в європейських країнах на близьке майбутнє. В оновлених рекомендаціях внесено ряд принципових змін: переглянуті пріоритети і цілі профілактичних заходів; збільшений вклад в профілактику кардіоваскулярної патології з боку лікарів загальної практики і середнього медичного персоналу; посилений акцент на необхідність модифікації способу життя пацієнтів (збільшення фізичної активності, нормалізації маси тіла, боротьби з курінням); переглянуті підходи до оцінки кардіоваскулярного ризику в осіб молодого віку; додані детальніше розділи по таким факторам ризику як стать, частота серцевих скорочень, індекс маси тіла/окружність талії, патологія нирок. Крім цього, рекомендації інформують лікарів про Європейську хартію здоров’я серця (European Heart Health Charter), коротко знайомлять з її цілями та задачами.

Рекомендації АСС/AHA/SCAI щодо черезшкірних коронарних втручань.

В кінці 2007 року опубліковані оновлення до рекомендацій ACC/AHA/SCAI по черезшкірних коронарних втручаннях (ЧКВ) від 2005 року. Інформація про оновлення розміщена в журналах Circulation, Journal of the American College of Cardiology і Catheterization and Cardiovascular Interventions, а також на офіційних сайтах Американського товариства кардіологів (American College of Cardiology, ACC), Американської асоціації серця (American Heart Association, AHA) і Товариства із серцево-судинних втручань та ангіографії (Society for Cardiovascular Angiography and Interventions, SCAI). Найважливіші зміни торкаються наступних питань: тактика ведення хворих із нестабільною стенокардією та інфарктом міокарда без підйому сегмента ST; діагностичні інструменти для оцінки ризику; критерії відбору хворих для коронарної ангіографії; полегшені ЧКВ; рятувальні ЧКВ; ЧКВ після успішного тромболізису; ЧКВ в осіб, які не підлягали фібринолізу; допоміжна антитромбоцитарна і антикоагулянтна терапія; вторинна профілактика коронарних подій після ЧКВ.

Текст англійською.

Оновлені рекомендації АНА/АСС щодо ведення хворих з інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST.

В кінці грудня 2007 року з’явилися довгоочікувані оновлення до рекомендацій АНА/АСС по веденню хворих з інфарктом міокарда (ІМ) з підйомом сегмента ST від 2004 року. Два великих і авторитетних кардіологічних товариств – Американська асоціація серця (American Heart Association, AHA) і Американське товариство кардіологів (American College of Cardiology, ACC) переглянули доказову базу, приймаючи до уваги дослідження останніх 4 років, і внесли ряд змін до рекомендацій. Одним із ключових висновків стало те, що найгостріша потреба в боротьбі з ІМ сьогодні – не в ліках і не в нових технологіях, а в удосконаленні системи охорони здоров’я в цілому, від ургентної допомоги до профілактики. Інші оновлення торкаються ряду підходів до фармакотерапії (особливо застосування антитромбоцитарних препаратів і антикоагулянтів), інвазивної стратегії лікування і профілактики. Особливий інтерес представляють застереження щодо призначення ?-блокаторів і нестероїдних протизапальних препаратів у хворих з ІМ.

Текст англійською.

Нове всесвітнє визначення інфаркта міокарда: в центрі уваги тропонін.

Об’єднана робоча група Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology, ESC), Американської колегії кардіологів (American College of Cardiology, ACC), Американської асоціації серця (American Heart Association, AHA) і Всесвітньої федерації серця (World Heart Federation, WHF) розробила нове всесвітнє визначення інфаркта міокарда (ІМ). Довгоочікуваний консенсус був представлений медичному суспільстві в жовні 2007р. і опублікований на офіційних сайтах АСС, АНА і ЕSC. Згідно до нового консенсусу визначено 5 різних форм ІМ залежно від етіопатогенезу. Червоною ниткою через весь консенсус проходить визначення кардіальних біомаркерів, перш за все тропоніна. Огляд найважливіших аспектів консенсусу починається з опису окремих методик діагностики і закінчується коротким викладом нової класифікації ІМ.

Текст англійською.

Асоціація кардіологів України. серцево-судинні захворювання: класифікація, стандарти діагностики та лікування.

За редакцією проф. В.М. Коваленка, проф. М.І. Лутая, проф. Ю.М. Сіренка

Текст рекомендацій базується на перших українських стандартах надання допомоги кардіологічним хворим. З моменту їх затвердження Наказом № 436 Міністерства охорони здоров’я від 03.07.2006 року вітчизняна кардіологія зробила крок назустріч лікарям і пацієнтам. Ці стандарти було підготовлено за участю усіх провідних спеціалістів-кардіологів України. Розробку документу було почато в 2004 р. під керівництвом тодішнього головного кардіолога МОЗ, члена-кореспондента АМН України, проф. К.М. Амосової. Потім цю роботу було продовжено співробітниками ННЦ “Інститут кардіології імені М.Д. Стражеска” під керівництвом його директора, Головного спеціаліста МОЗ з внутрішніх хвороб, члена-кореспондента АМН України, проф. В. М. Коваленка. Текст стандартів неодноразово проходив громадські обговорення та рецензування на різних рівнях та етапах його підготовки і затвердження. В стандарти увійшли сучасні положення, які довели свою ефективність протягом тривалого періоду їх використання в світовій клінічній практиці. Рекомендації є офіційним документом Української асоціації кардіологів, метою якого є покращення діагностики та лікування серцево-судинних захворювань у нашій країні. Вони призначені для кардіологів, терапевтів, кардіохірургів, сімейних лікарів, а також викладачів вищих медичних навчальних закладів.

Методичні рекомендації робочої групи з проблем атеросклерозу та хронічних форм ІХС Асоціації кардіологів України щодо дисліпідемії: діагностика, профілактика та лікування.

Серцево-судинні захворювання посідають перше місце в структурі смертності громадян України (62,5 %), причому в переважній більшості випадків основою їх патогенезу є атеросклеротичне ураження кровоносних судин, що зумовлює в 66,6 % розвиток ішемічної хвороби серця (ІХС), а в 21,5 % – цереброваскулярних захворювань. Експериментальні, епідеміологічні і клінічні дослідження, проведені за останні 50 років, виявили тісний зв’язок між порушенням ліпідного спектра (дисліпідеміями) і розвитком атеросклерозу. За даними ННЦ “Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска” АМН України в українській популяції підвищення рівня загального холестерину в працездатному віці відзначається в середньому в 50 % випадків. На теперішній час встановлено прямий кореляційний зв’язок між захворюваністю і смертністю від ІХС, з одного боку, і рівнем холестерину в крові, з іншого, а гіперхолестеринемія, поряд з палінням, ожирінням, артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом і віком визначена головним предиктором розвитку атеросклерозу і його ускладнень.

Рекомендації з діагностики та лікування стабільної стенокардії Європейського товариства кардіологів.

У 2006 році Європейським товариством кардіологів на чолі з професором Kim Fox були розроблені новітні рекомендації з діагностики та лікування стабільної стенокардії. Уільям Геберден уперше запропонував поняття “стенокардія” (“angina pectoris”) у 1772 році для описання “відчуття стискання та неспокою” у грудях, в основному пов’язане з фізичним навантаженням. На сьогодні стабільна стенокардія є клінічним синдромом, що характеризується дискомфортом у грудях, щелепі, лопатці, спині або руках; зумовлюється, як правило, фізичним навантаженням або емоційним перенапруженням і усувається після відпочинку або вживання нітрогліцерину. Оновлення рекомендацій із діагностики та лікування стабільної стенокардії, проведене на чолі з професором Kim Fox, є своєчасним, актуальним, методично обгрунтованим і таким, що в багатьох позиціях може бути впровадженим в Україні.