Особливості харчування та проблеми дієтичної профілактики факторів ризику серцево-судинних захворювань.

Н.В. Давиденко, І.П. Смирнова, І.М. Горбась, О.О. Кваша (Інститут кардіології ім.. М.Д. Стражеска АМН України, м. Київ). – Проблеми харчування, № 1(2), 2004. С. 57 – 59.

“Вагомим фактором у профілактиці та лікуванні захворювань є збалансоване раціональне харчування, тоді як нераціональне – є визначальним фактором, що зумовлює розвиток надмірної маси тіла (НМТ), порушення ліпідного обміну і толерантності до вуглеводів, артеріальну гіпертензію (АГ) та інші функціональні порушення, які у свою чергу спричиняють ризик виникнення ішемічної хвороби серця (ІХС), інфаркту міокарда, аритмій тощо (рис. 1).

Епідеміологічні дослідження Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска протягом останніх 20 років (метод “добового відтворення” з використанням муляжів, продуктів і страв) показали, що реальне харчування українського населення працездатного віку характеризується:

– достатньою кількістю білків (11-13%), значну частину яких (69%) складають білки тваринного походження;

– надмірним вживанням жирів (45,8%), майже половина яких – тваринні;

– незбалансованістю жирних кислот у складі жирів: насичені жирні кислоти складають 48,3%, а поліненасичені – 12,8 % від загальної енергетичної цінності;

– недостатньою кількістю вуглеводів (39,6% від загальної енергетичної цінності), значну частку яких складають прості (у середньому 88,4 г на добу);

– значним вмістом в раціонах холестерину (в середньому 519,8 мг на добу);

– недостатнім вмістом вітамінів А,С,РР (в середньому на 20%);

– недостатньою кількістю мінералів, особливо кальцію і магнію в раціонах харчування (нижче норми на 16 і 10% відповідно);

– порушеннями режиму харчування у 36,5% обстежених (2-х разове з високою енергоцінністю до 50-60% добової енергетичної цінності під час вечірнього прийому їжі).

Співвідношення білків, жирів та вуглеводів у фактичному харчуванні відрізняється від рекомендованого науково обґрунтованого.

Анкетування неорганізованої популяції чоловіків та жінок у віці 20-59 років (1106 осіб), дало цікаві, але суперечливі та не очікувані результати. Основним висновком аналізу анкет є те, що населення надає недостатньо серйозного значення питанням раціонального харчування, а на деякі запитання взагалі не може дати відповідь у зв’язку з неосвіченістю. Виявилося, що 10% населення ніколи не вимірювали і не знають масу свого тіла, 34% вимірюють 1 раз на рік і рідше. Майже половина (44,5%) не можуть дати реальну оцінку своєму харчуванню (енергетична цінність і якість). Кожен третій (32,7 %) харчується нерегулярно, у кожного четвертого пацієнта одно-дворазове харчування; 4 рази на день харчуються лише 5 % анкетованих; останній прийом їжі за 1-2 години до сну спостерігається у 61,2% осіб. Разом з тим, 36,”% дотримуються певних дієт, із них половина (44-55%) для зменшення маси тіла, і тільки 5,9% – використовують низькохолестеринову дієту. Рекомендації медичних працівників відносно зменшення маси тіла отримують тільки 9,3% пацієнтів; щодо обмеження в харчовому раціоні кухонної солі – лише 10,9% осіб; стосовно вживання жирів – 11,6%, а відносно алкогольних напоїв – 3%. Серед порадників із питань здорового способу життя медичні працівники займають лише третю сходинку (16,8%) після членів сім’ї (45,7%) та друзів(27,3%).

Принципи сучасної дієтології повинні ґрунтуватися на впровадженні міжнародно визнаних рекомендацій з урахуванням особливостей культури і традицій харчування населення.

Лікарі та медичні сестри первинної ланки охорони здоров’я повинні:

– знати особливості культури, традиції, способи кулінарної обробки;

– бути інформованими про доступність продуктів залежно від умов;

– бути обізнаними щодо вартості та не рекомендувати малодоступних;

– бути упевненими, що їхні поради пацієнти зрозуміли правильно;

– намагатися тактовно змінювати звички, які склалися в харчуванні і глибоко вкоренилися в окремих родинах, особливо серед тих, хто має іншу культуру; бути завжди готовим дати відповідь на запитання;

– підтримувати позитивні риси у харчуванні;

– розповідати про шкідливість нездорових звичок у харчуванні;

– допомагати пацієнтам правильно вибрати раціон і подолати шкідливі для їх здоров’я звички;

– впливати на загальноприйняті помилкові концепції та поняття щодо здорових дієт (наприклад, не так смачно, модно, дорожче тощо);

– давати практичні і реальні пропозиції з урахуванням національних, релігійних, етнотрадиційних та економічних норм”.

Коментар.

Що ж, маємо те, що маємо.

Стаття 2004 року і на загал відображає реальний стан нашого харчування. Білків і жирів тваринного походження споживаємо забагато, до того ж всі знають чи підозрюють, що далеко не завжди якісних. Жирнокислотний стан харчування незбалансований. Складних вуглеводів замало, а простих – забагато. Холестерину (і, напевно, в окисленій формі) теж забагато. В статті не вказується, у якій формі холестерин, але, без сумніву, в основному, це окислений (достатньо поверхневого погляду на прилавки і полиці закладів торгівлі). А тут ще надлишок транс-ізомерів жирних кислот і нестача антиоксидантів. Замало необхідних вітамінів і мікроелементів, клітковини. А тут ще і порушення режиму харчування, і алкоголь, і куріння, недостатня фізична активність, стреси і т .д. Шкода, але ми, лікарі, без роботи не будемо. В статті надані хороші рекомендації для медиків первинної ланки охорони здоров’я.”Особливості”нашого харчування наводять на сумні роздуми. Але живемо якось! А”якось”– це вже біда.

Share