Проблеми харчування.

В.І.Смоляр, 2004, №3 (4). С.65 – 66.

“90 років пройшло із часу видання монографії видатного датського вченого М. Хіндхеде. Книга М. Хіндхеде протягом багатьох років була незаслужено забута. Із часу виходу її з друку серед науковців домінувала думка німецького вченого К. Фойта про необхідність щоденного споживання значної кількості білка (близько 120 г/добу). Іншої точки зору дотримувався М. Хіндхеде. Але авторитет К. Фойта був настільки великий, що результати досліджень М. Хіндхеде ніхто з науковців не прийняв до уваги і білкові норми К. Фойта протягом більш як 100 років були незаперечною істиною для всіх учених Європи та Америки.

Лише у 80-х роках ХХ ст.., коли були одержані дані про негативний вплив надлишку білків (накопичення токсичних шлаків,”закислення”організму, виникнення остеопорозу та ін.) згадали про дослідження М. Хіндхеде і білкові норми в більшості розвинених країнах світу зменшені у 2-3 рази.

В своїй монографії М.Хіндхеде навів результати своїх як особистих досліджень, так і попередників. Він запевнював, що К. Фойт вивів норму білка – 120 г/добу на основі лише вивчення практичного харчування. Досліди К.Фойта – це лише половина його доказів, інша половина полягає у посиланні на дослідження Ферстера та ін., які в своїх дослідженнях харчування працівників різних професій (робітник, солдат, столяр, молодий лікар) спостерігали споживання на добу 100-146 г білка, 35-105 г жирів та 345-550 г вуглеводів. Посилаючись лише на результати цих досліджень фактичного харчування, К. Фойт стверджував, що норма для”середнього робітника”, тобто працівника, який виконує роботу середньої тяжкості”як середньоарифметичне від великої кількості спостережень”становить 118 г білка, 56 – жиру та 500 г – вуглеводів. Це і є знаменита фойтовська норма, яка протягом більш як 100 років, за висловом М.Хіндхеде,”поневолила науку”.

К.Фойт вважав, що робітники при утриманні від споживання білків у неробочий день втрачали б білок із своїх мускулів, а в робочі дні вони не змогли б виконувати свою звичну фізичну роботу. М.Хіндхеде йому заперечував:”Я думаю, що дуже небагато хто згодиться з таким твердженням Фойта, що робітник, який не одержав достатньої кількосі”біфштекса”у неділю, втратить частину своєї м’язової тканини у понеділок. Мені здається більш, ніж неможливим, а Фойт нічим не доводить правильності свого висновку. Як на мене, він тут прямо протирічить самому собі, кажучи в іншому місці, що циркулюючий білок”розкладається раніше білка, який входить до складу тканин”.

У своїх аргументаціях М.Хіндхеде посилався на дослідження молодого лікаря Гіршфельда, який проводив досліди на собі та спостерігав азотисту рівновагу при споживанні в середньому білка 38,3 г/добу. Використовуючи досліди лікарів Морі та Сівена він констатував, що позитивний азотистий баланс спостерігався при споживанні 28 –64 г білка. Потрібно зауважити, що К.Фойт в останній період свого життя (1889р.) встановив, що при споживанні близько 54 г білка зберігається азотиста рівновага Цим К.Фойт сам собі заперечував. Учень К.Фойта М.Рубнер спостерігав азотисту рівновагу, при споживанні білка 33,7 г/добу.

Наведені дані, на думку М.Хіндхеде, свідчать про те, що фойтовську норму білка можна поділити на три.”Іншими словами старе вчення спростовано, але авторитет і традиція, мали таку могутність над розумом, що дослідники не посміли повірити своїм очам”– зробив висновок М. Хіндхеде.

Далі М.Хідхеде посилається на досліди американського вченого Чіттендена (1892 рік), який довів, що при споживанні 1/3 фойтовської норми білка спостерігається азотиста рівновага. “Здоров’я, міцність, розумова і тілесна сила зберігались, не послаблюючись, і я все більше впевнююсь у тому, що відбувалося чудове покращення, як тілесного, так і душевного стану. Менша втомлюваність, підвищене бажання працювати, менше маленьких нездужань, все це знаходиться, на мою думку, у зв’язку із зменшенням білка”– писав Чіттенден. Результати дослідів, проведені на військовослужбовцях, показали, що при вживанні 55 г білка у них спостерігалась азотиста рівновага і всі фізичні показники перебували в нормі.

У розділі “Висновки”М.Хіндхеде стверджує, що надлишок білка некорисний, а норму К.Фойта потрібно в 2-3 рази зменшити без того, щоб людський організм якось постраждав. Разом з тим, М.Хіндхеде висловлював думку, що надлишок білка, очевидно, послаблює мускульну силу, адже”потрібна значна робота для перетравлювання великої кількості їжі, а білок не згорає повністю, і залишаються шлаки, які повинні виділяти печінка і нирки, що потребує особливих зусиль цих органів”. М.Хіндхеде ще на початку ХХ ст.. висвітлював тезу, що”багато білка – вірогідна причина різних хвороб”, таких як захворювання шлунка, нирок, подагра та ін. “Печінка існує для того, щоб знешкоджувати сполуки аміаку, які утворюються внаслідок розкладу м’ясного білка в кишках, перетворюючи його на сечовину.””Можна собі уявити, що печінка справляється з однією частиною цих отруйних продуктів, але здатність печінки знешкоджувати токсичні речовини обмежена; цим, можливо, можна пояснити окремі страждання людей, які надмірно харчуються м’ясом.”І далі М.Хіндхеде писав:”Інші проміжні продукти між білком і сечовиною мають отруйні властивості, як наприклад, креатин і креатинін-речовини, які діють на серце, викликають головний біль і нервові явища.”Ще в 1907 р. у своїй книзі він писав:”вважають несприятливою ознакою мати надто багато сечової кислоти у сечі, це може бути зв’язано із захворюваннями і, вірогідно, викликає те, що має назву “сечокислий діатез”, який проявляється по-різному, наприклад, меланхолією, різними нервовими стражданнями, подагрою, нирковими каменями і т.п.Якщо вищезгадані хвороби викликає надлишок сечової кислоти, то не дивно, що в нашому суспільстві, яке вживає багато м’яса, кави, чаю і пива, нервові страждання, подагра і т.п. – звичайні явища.”

У кінці книги М.Хіндхеде закликав молодь дотримуватися правильного способу життя: перебувати на свіжому повітрі, уникати надто нагрітих приміщень, мати щоденні фізичні навантаження, добре дбати про чистоту шкіри, споживати їжу лише тричі на день, ніколи не вживати міцних алкогольних напоїв, не палити, не вживати більш, ніж одну чашечку слабкої кави або чаю щоденно, не перетворювати ніч на день, рано лягати спати і рано вставати. Переважна більшість цих принципів здорового способу життя залишається вірною і тепер, через 90 років після опублікування книги М.Хіндхеде”Реформа нашого харчування”.

Коментар.

Цю книгу я прочитав у 1981 р. в Київській медичній бібліотеці (як і роботи інших авторів, що згадуються в наведеній книзі, бо майже всі вони були у бібліотеці). Книжки тоді писали багато в чому краще.

Ця робота дійсно незаслужено призабута, а інформація в ній надзвичайно корисна і цінна (і необхідна лікарям). Теперішні наукові роботи по часткам підтверджують написане 90 років тому. Хоча, заради справедливості, треба сказати, що подібне (не так науково) писалося вже 150 – 200 років тому (Гуфенланд, Корнаро та ін.). Але щоб краще зрозуміти ідею правильного харчування, яка зараз потребує стільки наукових підтверджень, варто прочитати”Реформу нашого харчування”.

FacebookTwitterGoogle+VKOdnoklassnikiПоділитись