Вплив спадковості на вираженість післяхарчової ліпемії у хворих на ішемічну хворобу серця.

В. А. Чернишов, І.І. Єрмакович, О.В. Фісенко. (Інститут терапії ім.. Л.Т. Малої АМН України, Харків). – Український терапевтичний журнал, 2004, вересень, № 3. С 57 – 63.

“Стандартне жирове навантаження (СЖН) можна використати для діагностики ранніх, латентних порушень ліпідного обміну. Більш того, застосування СЖН в клінічній практиці може стати корисним в уточненні обтяженої на ішемічну хворобу серця (ІХС) спадковості, особливо у випадках, коли обстежуваний не знає свого спадкового анамнезу, або помиляється, стверджуючи, що він не обтяжений. Встановлено: в осіб з помірним підвищенням тригліцеридів (ТГ) натще посилення порушень ліпідного обміну під впливом жирового навантаження може слугувати варіантом експресії, обтяженою за ранньою ІХС спадковості. Виражена після харчова ліпемія (ПХЛ) у хворих на ІХС може вказувати на генетичні дефекти метаболізму ТГ.

Висновки.

1. СЖН доцільно рекомендувати як посильний метод діагностики спадкової схильності до ІХС.

2. Спадковість, обтяжена за матір’ю і обома батьками, робить внесок у детермінацію рівнів післяхарчових ліпідів, а саме ЗХС, ХС ЛПНЩ і ТГ, що підтверджується відсутністю істотної динаміки цих показників після виконання пацієнтами субмаксимального фізичного навантаження (СМФН) в період ПХЛ.

3. Припустити спадкову схильність до ІХС у осіб з невідомим спадковим анамнезом можна за підвищення рівня загального холестерину на 10-15%, ТГ – не менш, ніж на 50 % через 4 год після СЖН порівняно з вихідними значеннями натще. Підтвердити спадкову схильність до ІХС за невідомого спадкового анамнезу можна в разі подальшого підвищення ЗХС більш, ніж на 15 %, ТГ – більш, ніж на 75 % і зниженні ХС ЛПВЩ не менш, ніж на 7% після виконання СМФН на велоергометрі порівняно з вихідними значеннями натще. …”

Коментар.

Часто такі проби з жировим навантаженням люди проводять самотужки, особливо у святкові дні. Висновок статті вказує на те, що результат залежить і від спадковості. Таким змінам можна запобігти, навчаючи хворого простим заходам безпеки: не переїдати жирної їжі; жири мають бути якісними; прийом жирів обов’язково повинен бути з одночасним споживанням достатньої кількості клітковини, антиоксидантів (що дуже легко зробити); збільшити проміжок між прийомами їжі (щоб травна система встигла підготуватись до чергової роботи); прийняти ферментні”протези”(холензім, фестал, мезим і т.п.); порухатись після такого прийому їжі; не заїдати солодким та інше. Існує спосіб робити непотрібним ці”хитрощі”. Це – не їсти зайвого.

Share